Зауваження до правопису деяких відмінкових форм однини іменників іі відміни
Р. в.
1. В іменниках чол. р. вживання закінчень -а, -я та -у, -ю пов’язане з лексичним значенням слів, а саме:
а) закінчення -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі) мають:
назви конкретних предметів: троса, гвинта, футляра, документа, паспорта, малюнка, столá (і стóлу) та ін.;
назви машин, деталей, механізмів: поршня, конвеєра, трамвая, пароплава, дизеля, монітора, електровоза та ін.;
назви істот: велетня, доповідача, школяра, столяра, писаря, вівчаря, пухиря, касира, бригадира та ін.;
назви дерев: клена, дуба, ясеня та ін.;
назви мір довжини, ваги, об’єму тощо: гектара, метра, літра, дюйма та ін.;
назви геометричних фігур та їх частин: конуса, ромба, трикутника, сегмента та ін.;
назви грошових знаків: долара, червінця, карбованця, фунта стерлінгів та ін.;
більшість іншомовних термінів: ямба, епітета, атома, периметра, синуса та ін.
УВАГА! Багато іншомовних літературознавчих термінів мають закінчення -у, -ю: сюжету, епосу, жанру, памфлету, альманаху, журналу, міфу, роману, фейлетону, реалізму та ін., пор. також синтаксису, абзацу, тексту та ін.;
українські суфіксальні терміни: відмінка, іменника, числівника, знаменника, чисельника, додатка та ін.;
назви днів тижня та місяців: вівторка, січня, листопада (але листопаду – назва процесу);
назви населених пунктів: Донецька, Парижа, Берліна, Миргорода, Херсона, Нью-Йорка та ін.
УВАГА! Виняток становлять ті складені власні назви, в яких друга частина однозвучна із загальною назвою, що має закінчення -у: Кривого Рогу, Красного Лиману, Кам’яного Броду, Часового Яру;
б) закінчення -у (у твердій та мішаній групах), -ю (у м’якій групі) мають:
назви загальних та абстрактних понять: ідеалу, ажіотажу, успіху, конфлікту, міражу, винятку, паритету, ліміту, дисонансу, догмату, моменту, пріоритету та ін.;
назви процесів та станів: аналізу, синтезу, гідролізу, бігу, кашлю, запису, стогону, опіку, але ривка, стусана, стрибка та ін.;
назви збірних понять: ансамблю, колективу, метражу, кодексу, каравану, реманенту, інвентарю та ін.;
назви матеріалів та речовин: ситцю, шовку, водню, асфальту, мармуру, гіпсу, меду, воску, бензину та ін.;
назви явищ природи: туману, тайфуну, дощу, урагану та ін.;
назви трав та кущів: барвінку, щавлю, буркуну, звіробою, ячменю, очерету, бузку та ін., але овес – вівса;
назви установ та організацій: парламенту, вокзалу, інституту, комісаріату, штабу, комітету, департаменту та ін.;
назви будівель та їх частин: будинку, зáмку, ґанку, даху, палацу, коридору, поверху, шинку та ін., але гаража, шалаша, бліндажа, хліва, млина, куреня, пор. також у назвах архітектурних деталей карниза, портика, еркера; кілька іменників мають паралельні форми: мóсту і мостá, паркáну і парканá, плóту і плотá;
назви спортивних ігор: боксу, футболу, тенісу, хокею та ін.;
назви танців: вальсу, фокстроту, краков’яку та ін., але гопака;
більшість складних безсуфіксних іменників, крім назв машин та істот: рукопису, водогону, водопроводу, манускрипту та ін., але пароплава, верхолаза;
слова із просторовим значенням: лісу, майдану, стадіону, яру, краю, рову, світу, двóру (і дворá) та ін., але горба, хутора.
УВАГА! Зменшено-пестливі варіанти назв із просторовим значенням мають закінчення -а: ліска, майданчика, стадіончика, ярка та ін.;
географічні назви, крім назв населених пунктів: Донбасу, Криму, Кавказу, Сахаліну, Китаю, Байкалу, Нілу та ін.;
УВАГА! Закінчення -а, а не -у, мають назви річок із наголосом у Р. в. на кінцевому складі: Дністра, Дінця, Іртиша, Псла.
2. У деяких іменниках чол. р. зміна закінчення впливає на зміну значення слова: магазину (заклад торгівлі) – магазина (деталь автомата), апарату (установа) – апарата (пристрій), акту (дія) – акта (документ), вала (деталь машини) – валу (земляний насип), титану (хімічний елемент) – титана (міфічний велетень) – титана (великий кип’ятильник), Світязю (озеро) – Світязя (село), Вашингтону (штат у США) – Вашингтона (місто у США), борщу (страва) – Борща (прізвище), галасу (крик) – Галаса (прізвище) та ін.
Д. в.
1. Закінчення -ові, -еві (-єві) чи -у, -ю використовують відповідно до таких закономірностей:
а) закінченням -ові, -еві (-єві) над паралельними -у, -ю варто надавати перевагу в іменниках чол. р.-назвах істот: синові, сусідові, велетневі, журавлеві, товаришеві, школяреві, добродієві, а також в іменниках серед. р. із суфіксом -к- на позначення малих за віком істот: теляткові, дитяткові;
б) у назвах неістот варто надавати перевагу закінченням -у, -ю: відмінку, будинку, нахилу, хоча паралельно можна вживати форми відмінкові, будинкові, нахилові;
в) іменники серед. р. мають переважно закінчення -у, -ю: лиху, місту, селу, серцю, сонцю, роздоріжжю, хоч у деяких словах можливі паралельні форми на -ові, -еві (-єві): лихові, серцеві та ін.
2. У випадках збігу кількох іменників чол. р. перший із них варто вживати з закінченням -ові, -еві (-єві), а наступний – з -у, -ю: панові полковнику, добродієві командиру.
З. в.
Назви істот чол. р. мають форму, однакову з формою Р. в.: (бачу) велетня, хлопця, будівельника, коня; решта іменників чол. р. та всі іменники серед. р. мають форму, однакову з формою Н. в.: (бачу) будинок, колектив, стиль, місто, море, коріння.
УВАГА! Деякі іменники чол. р. (переважно назви предметів побуту) мають паралельні форми: (бачу) лист і листа, ніж і ножа, олівець і олівця, плуг і плуга, плащ і плаща.
О. в.
Іменники твердої групи мають закінчення -ом: столом, батьком, столяром, касиром, панциром та ін.; м’якої та мішаної груп – -ем, -єм: конем, писарем, вівчарем, газетярем, плечем, плащем, краєм та ін.; іменники серед. р. з закінченням -я – -ям: насінням, зіллям та ін.
Кл. в.
1. Закінчення -ю, -у, -е використовують відповідно до таких закономірностей:
а) закінчення -ю мають іменники м’якої групи: вчителю, писарю, орендарю, добродію, краю, місяцю та ін.;
б) закінчення -у мають іменники твердої групи з суфіксами -к-, -ок, -ик: батьку, синку, братику та ін.; іменники мішаної групи з основою на шиплячий, крім ж: товаришу, слухачу, читачу; а також іменники діду, сину, тату;
в) закінчення -е мають безсуфіксні іменники твердої групи: голубе, друже, козаче та ін.; іменники м’якої групи з суфіксом -ець: хлопче, женче, кравче (але бійцю, знавцю, мудрецю); іменники мішаної групи з основою на ж, р: стороже, школяре.
2. У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму Кл. в. повинні мати обидва іменники: добродію командире, пане лейтенанте, хоча другий із них може мати форму й Н. в.: добродію командир, пане лейтенант; але тільки пане продавець.
У звертаннях, що складаються з загальної назви та імені, форму Кл. в. набувають обидва іменники: друже Грицю, колего Степане.
У звертаннях, що складаються з загальної назви та прізвища, форму Кл. в. набуває тільки загальна назва: друже Петренко, колего Левчук, добродійко Сорока.
- Ю. В. Громик український правопис навчальний посiбник
- Передмова
- Розділ 1. Орфографія та словозміна
- § 1. Правила написання апострофа та знака м’якшення
- 1.1. Правила написання апострофа
- 1.2. Правила написання знака м’якшення
- Тренувальні вправи
- § 2. Правопис слів іншомовного походження
- 2.1. Апостроф та знак м’якшення у словах іншомовного походження
- 2.2. Літери и, і, ї у словах іншомовного походження
- 2.3. Подвоєння приголосних у словах іншомовного походження
- Тренувальні вправи
- § 3. Зміни приголосних при їхньому збігу
- 3.1. Зміни приголосних перед суфіксами -ськ-ий, -ств-о
- 3.2. Зміни груп приголосних ск (ськ), зк (зьк), цьк, зд, ст
- 3.3. Зміни приголосних у формах вищого ступеня порівняння прикметників
- 3.4. Групи приголосних чн, шн
- 3.5. Спрощення у групах приголосних
- 3.6. Подовження та подвоєння приголосних
- Тренувальні вправи
- § 4. Правопис префіксів. Милозвучність мовлення
- 4.1. Правопис префіксів
- 4.2. Засоби милозвучності (евфонії) мовлення
- Тренувальні вправи
- § 5. Правопис складних іменників та прикметників
- 5.1. Правопис складних іменників
- 5.2. Правопис складних прикметників
- Тренувальні вправи
- § 6. Написання складних і складених власних назв
- 6.1. Велика літера у складних і складених власних назвах
- 6.2. Написання складних і складених власних назв разом, окремо, через дефіс
- Тренувальні вправи
- § 7. Передача російських власних назв українською мовою
- 7.1. Передача українською мовою російської літери е
- 7.2. Передача українською мовою російської літери и
- 7.3. Передача українською мовою російської літери ё
- 7.4. Апостроф та знак м’якшення в російських власних назвах
- Тренувальні вправи
- § 8. Правопис прислівників та часток
- 8.1. Правопис прислівників
- 8.1.1. Правопис прислівників, утворених від прикметників
- 8.1.2. Правопис прислівників, утворених від іменників
- 8.1.3. Правопис прислівників, утворених від числівників
- 8.1.4. Правопис прислівників, утворених від займенників
- 8.1.5. Правопис прислівників, утворених від прислівників
- 8.1.6. Правопис складних і складених прислівників
- 8.2. Правопис часток
- 8.2.1. Написання не з різними частинами мови
- 8.2.2. Правопис інших часток
- Тренувальні вправи
- § 9. Правопис прийменників та сполучників
- 9.1. Правопис прийменників
- 9.2. Особливості вживання деяких прийменників
- 9.2. Правопис сполучників
- Тренувальні вправи
- § 10. Родова диференціація іменників. Відміни та групи іменників
- 10.1. Родова диференціація іменників
- 10.2. Розподіл іменників за типами відмінювання
- 10.3. Розподіл іменників і та іі відмін за групами
- Тренувальні вправи
- § 11. Правопис відмінкових форм іменників
- 11.1. Відмінювання іменників і відміни
- 11.1.1. Відмінювання іменників і відміни в однині
- Зауваження до правопису деяких відмінкових форм однини іменників і відміни
- 11.1.2. Відмінювання іменників і відміни у множині
- Зауваження до правопису деяких відмінкових форм множини іменників і відміни
- 11.2. Відмінювання іменників іі відміни
- 11.2.1. Відмінювання іменників іі відміни в однині
- Зауваження до правопису деяких відмінкових форм однини іменників іі відміни
- 11.2.2. Відмінювання іменників іі відміни у множині
- Зауваження до правопису деяких відмінкових форм множини іменників іі відміни
- 11.3. Відмінювання іменників ііі відміни
- Зауваження до правопису деяких відмінкових форм іменників ііі відміни
- 11.4. Відмінювання іменників іv відміни
- 11.5. Відмінювання множинних іменників
- Зауваження до правопису деяких відмінкових форм множинних іменників
- Тренувальні вправи
- § 12. Відмінювання українських імен та прізвищ. Правопис імен по батькові
- 12.1. Відмінювання чоловічих та жіночих імен
- 12.2. Відмінювання чоловічих та жіночих прізвищ
- 12.3. Правопис імен по батькові
- 4. Чоловічі імена по батькові відмінюються як іменники іі відміни мішаної групи, а жіночі – як іменники і відміни твердої групи:
- Тренувальні вправи
- § 13. Правопис прикметникових суфіксів. Правопис відмінкових форм прикметників
- 13.1. Відмінювання прикметників
- 13.2. Ступенювання якісних прикметників
- 13.3. Правопис присвійних прикметників
- 13.3.1. Правопис присвійних прикметників, похідних від іменників і відміни
- 13.3.2. Правопис присвійних прикметників, похідних від іменників іі відміни
- 13.4. Правопис суфіксів -ов-, -ев- (-єв-) у відносних прикметниках
- Тренувальні вправи
- § 14. Правопис та відмінювання займенників
- 14.1. Правопис неозначених та заперечних займенників
- 14.2. Відмінювання займенників
- 14.3. Типові помилки у вживанні займенників
- Тренувальні вправи
- § 15. Правопис та відмінювання числівників
- 15.1. Відмінювання кількісних числівників
- 15.2. Правопис числівників та відчислівникових складних слів
- 15.3. Правила сполучуваності деяких кількісних числівників з іменниками
- Тренувальні вправи
- § 16. Особливості вживання та правопис дієслівних форм
- 16.1. Розподіл дієслів за типами дієвідмінювання
- 16.2. Правопис дієслівних форм теперішнього часу
- 16.3. Правопис дієслівних форм майбутнього часу
- 16.4. Дієвідмінювання дієслів, що не належать до жодної дієвідміни
- 16.5. Правопис дієслівних форм наказового способу
- Тренувальні вправи
- § 17. Правопис, особливості вживання дієприкметників та дієприслівників
- 17.1. Творення та особливості вживання
- Активних дієприкметників теперішнього часу
- 17.1.1. Творення та особливості вживання активних дієприкметників теперішнього часу
- 17.1.2. Творення та особливості вживання активних дієприкметників минулого часу
- 17.1.3. Творення та особливості вживання пасивних дієприкметників
- 17.2. Творення і правопис дієприслівників
- Тренувальні вправи
- Розділ 2. Пунктуація
- § 18. Тире у простому неускладненому реченні
- 18.1. Тире між підметом та присудком
- 18.2. Тире в неповному реченні
- Тренувальні вправи
- § 19. Розділові знаки при звертаннях, вставних і вставлених компонентах
- 19.1. Розділові знаки при звертаннях
- 19.2. Розділові знаки при вставних компонентах
- 19.3. Розділові знаки при вставлених компонентах
- Тренувальні вправи
- § 20. Розділові знаки між однорідними членами речення
- 20.1. Кома між однорідними членами речення, з’єднаними без сполучників
- 20.2. Кома між однорідними членами речення, з’єднаними єднальними сполучниками і (й), та (у значенні і)
- 20.9. Розділові знаки при узагальнювальних словах
- Тренувальні вправи
- § 21. Розділові знаки при відокремлених членах речення
- 21.1. Відокремлення додатків
- 21.2. Відокремлення непоширених обставин
- 21.3. Відокремлення поширених обставин
- 21.4. Відокремлення узгоджених непоширених означень
- 21.5. Відокремлення узгоджених поширених означень
- 21.6. Відокремлення неузгоджених означень
- 21.7. Відокремлення прикладок
- Тренувальні вправи
- § 22. Розділові знаки у складному реченні із сполучниковим зв’язком між частинами
- 22.1. Розділові знаки у складносурядному реченні
- 22.2. Розділові знаки у складнопідрядному реченні
- 22.3. Розділові знаки при збігові сполучників
- Тренувальні вправи
- § 23. Розділові знаки у складному реченні з безсполучниковим зв’язком між частинами
- 23.1. Кома, крапка з комою у складному безсполучниковому реченні
- 23.2. Двокрапка у складному безсполучниковому реченні
- 23.3. Тире у складному безсполучниковому реченні
- Тренувальні вправи
- § 24. Розділові знаки при прямій мові та цитатах
- 24.1. Розділові знаки при прямій мові
- 24.2. Правила оформлення цитат
- Тренувальні вправи
- Література
- Список умовних скорочень