13.2. Ступенювання якісних прикметників

1. Якісні прикметники, крім звичайної форми, мають два ступені порівняння: вищий і найвищий. Кожен зі ступенів має дві форми: просту (передається одним словом) і складену (передається двома словами). Українська мова надає перевагу простій формі.

2. Проста форма вищого ступеня порівняння твориться за допомогою суфіксів -іш- або -ш-.

При творенні вищого ступеня за допомогою суфікса -іш-ий основа прикметника залишається без змін: тугий – тугіший, різкий – різкіший, сухий – сухіший, стрункий – стрункіший та ін.

При творенні вищого ступеня за допомогою суфікса -ш-ий основа прикметника може зазнавати певних змін, а саме:

а) суфікси -к-, -ок-, -ек- випадають: солодкий – солодший, короткий – коротший, тонкий – тонший, широкий – ширший, глибокий – глибший, далекий – дальший та ін.;

б) приголосні г, ж, з разом із суфіксом -ш- змінюються на -жч-: важкий – важчий, тяжкий – тяжчий, близький – ближчий, низький – нижчий, вузький – вужчий, дужий – дужчий, дорогий – дорожчий, але легкий – легший, довгий – довший.

Увага! Буквосполучення -жч- зберігається й у похідних словах: дужчати, ближчати, подорожчання;

в) приголосний с разом із суфіксом -ш- змінюється на -щ-: високий – вищий, товстий – товщий (і товстіший), красивий – кращий.

Увага! Буква щ збе­рігається й у похідних словах: покращити, потовщення.

В інших випадках основа прикметника залишається без змін: м’який – м’якший, дешевий – дешевший, здоровий – зборовший та ін.

Окремі прикметники можуть мати паралельні форми вищого ступеня порівняння – із суфіксами -іш-ий та -ш-ий, щоправда, вони нерідко мають відмінності у значенні: старіший (про вік) і старший (про становище); гладший (і про поверхню, і в значенні ‘товщий’) і гладкіший (тільки в значенні ‘товщий’); багатіший (лише про матеріальні цінності) і багатший (стосується також змісту); товстіший (лише щодо осіб) і товщий (також і про предмети) та ін.

Проста форма вищого ступеня кількох прикметників утворюється від інших основ: добрий, хороший – кращий, ліпший; гар­ний – кращий; поганий – гірший; великий – більший; малий –менший.

Увага! Прикметники вищого ступеня зазвичай мають після себе залежні від них звороти, що вказують на об’єкт порівняння і вводяться словами за, від, ніж, як, проти, пор.: Воля дорожча за життя. Від рідною краю в світі кращого краю нема. Нема мудріших, ніж народ, учителів. Я вдвічі молодший проти батька. Уведення таких зворотів без прийменників чи сполучників (воля дорожча життя, я молодший брата) суперечить нормі.

3. Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється від простої форми вищого ступеня додаванням префікса най-: тугіший – найтугіший, коротший – найкоротший, ближчий – найближчий та ін.

Такі форми можуть ускладнюватися підсилювальними частками що-, як-: щонайвищий, якнайбагатший та ін.

4. Складені форми вищого та найвищого ступенів порівняння вживані рідко – переважно в науковому й офіційно-діловому стилях. Вони утворюються за допомогою слів більш, менш, найбільш, найменш, які поєднуються зі звичайною формою прикметника: більш розвинений (а не більш розвиненіший), найбільш потужний (а не найбільш потужніший); менш позитивний (а не менш позитивніший), найменш чутливий (а не найменш чутливіший).

УВАГА! Слово самий у формах найвищого ступеня порівняння прикметників не використовується.

УВАГА! Вживання форм вищого ступеня порівняння замість найвищого (головніші правила замість найголовніші правила, кращий гравець замість найкращий гравець) суперечить нормі.

5. Деякі якісні прикметники не утворюють ступенів порівняння, а саме:

а) назви надмірних ознак, які утворюються за допомогою префіксів пре-, все-, над-, за-, ультра-, архі-, суфіксів -ущ-, -уч-, -езн-, -анн-, -енн- або слів дуже, вкрай, особливо, надзвичайно, занадто): прадавній, застарий, величезний, страшенний, ультрасильний, архіважливий, надпотужний, злющий, дуже великий;

б) назви неповних ознак, які утворюються за допомогою суфіксів -уват-, -яв- або слів трохи, ледь, не дуже: кислуватий, білявий, трохи низький;

в) прикметники зі зменшено-пестливими суфіксами: маленький, коротесенький;

г) назви незмінних і непорівнюваних ознак: босий, голий, сліпий, мертвий, глухий, німий, порожній;

ґ) назви мастей тварин: вороний, гнідий, зозулястий, попелястий;

д) назви кольорів, утворені за кольором певних предметів: цеглястий, салатовий;

е) складні прикметники: світло-зелений, кисло-солодкий.