3.1. Зміни приголосних перед суфіксами -ськ-ий, -ств-о

При творенні слів за допомогою суфіксів -ськ-ий, -ств-о відбуваються такі зміни приголосних на межі твірної основи та суфікса:

а) г, ж, з + -ськ-ий, -ств-о > -зьк-ий, -зтв-о: убогий – убозтво, Прага – празький, Збараж – збаразький, Сиракузи – сиракузький;

б) к, ч, ц + -ськ-ий, -ств-о > -цьк-ий, -цтв-о: парубок – парубоцтво, ткач – ткацтво, молодець – молодецький, Кременчук – кременчуцький, Дрогобич – дрогобицький, Суец – суецький;

в) х, ш, с + -ськ-ий, -ств-о > -ськ-ий, -ств-о: птах – птаство, латиш – латиський, Калуш – калуський, Лепетиха - лепетиський.

УВАГА! Подвоєння приголосних у кінці твірної основи в похідних від іншомовних географічних назв зберігається: Ніцца – ніццький, Ясси – Ясський. У похідних від українських географічних назв подвоєння приголосних нема: Запоріжжя – запорізький, Полісся – поліський, Поділля – подільський.

УВАГА! Перед суфіксами -ськ-ий, -ств-о зберігаються кінцеві приголосні твірних основ у таких випадках: герцог – герцогський, герцогство, казах – казахський, баски – баскський, тюрки – тюркський, Саки – сакський, Мекка – меккський, Цюрих – цюрихський, Дамаск – дамаскський, Нью-Йорк – нью-йоркський.