Зауваження до правопису деяких відмінкових форм множини іменників іі відміни

Н. в.

Закінчення -и, -і, -а використовують відповідно до таких закономірностей:

а) закінчення -и мають іменники чол. р. твердої групи (батьки, береги, директори, касири, столяри, панцири, тáти (від тато), футляри).

УВАГА! Іменники твердої групи комар, хабар, пазур, снігур, звір, друг мають закінчення -і (комарі, хабарі, пазурі, снігурі, звірі, друзі), іменник овес – закінчення -а (вівса).

УВАГА! Іменники з суфіксом -ин (-їн) утрачають суфікс: селянин – селяни, громадянин – громадяни, татарин – татари, болгарин – болгари, львів’янин – львів’яни, але грузин – грузини, осетин – осетини, русин – русини; іменник хазяїн має паралельні форми хазяї і хазяїни;

б) закінчення -і (-ї) мають іменники чол. р. м’якої та мішаної груп (велетні, купці, орендарі, пухирі, школярі, газетярі, слухачі, товариші, герої, краї), а також іменники серед. р. очі, плечі;

в) закінчення -а (у твердій і мішаній групах), -я (у м’якій групі) мають іменники серед. р. (явища, міста, дена (від дно), знання, поля, обличчя).

УВАГА! Кілька іменників мають паралельні форми: уші (рідко) і вуха (частіше), вуси і вуса, рукавú – рукáва, хліби – хлібá (збірне), ґрунти – ґрунтá (збірне).

Р. в.

Закінчення -ів (-їв), -ей та нульове використовують відповідно до таких закономірностей:

а) закінчення -ей представлене лише в іменниках гостей, коней, очей, плечей (хоч і пліч), ушей (хоча частіше вух);

б) іменники чол. р. мають закінчення -ів (-їв): батьків, дощів, друзів, газетярів, писарів.

УВАГА! Паралельні форми з закінченням -ів та нульовим мають іменники тáтів і тат (від тато), чоловіків (про людей чоловічої статі) і чоловік (про людей взагалі); після числівників також днів і день, разів і раз, пор.: п’ять днів і п’ять день, сто разів і сто раз, хоча перед числівником тільки днів, разів, пор.: днів п’ять, разів сто. Іменники чобіт, циган мають нульові закінчення: нема чобіт, цигáн.

УВАГА! Ті іменники, що в мн. втрачають суфікс -ин, мають нульове закінчення: селян, громадян, болгар; іменники, що суфікс -ин зберігають, – закінчення -ів: грузинів, осетинів, русинів; іменник хазяїн має паралельні форми хазяїв і хазяїнів;

в) іменники серед. р. на -о, -е мають нульове закінчення: болото – боліт, село – сіл, коло – кіл, долото – доліт, пальто – пальт, колесо – коліс, дно – ден, зло – зол, хутро – хутер, явище – явищ, яйця – яєць, серце – серць і сердець.

УВАГА! Іменники чудо і небо мають суфікс -ес у кінці основи: чудес (хоч і чуд), небес. Іменники ікло, море, поле вживані з закінченням -ів: іклів, морів, полів (хоч і піль);

г) іменники серед. р. на -я мають переважно нульову флексію, перед якою втрачається подовження кінцевого приголосного основи (а також м’якість кінцевого шиплячого): весілля – весіль, питання – питань, угіддя – угідь, обличчя – облич, роздоріжжя – роздоріж, піддашшя – піддаш.

УВАГА! Деякі іменники серед. р. на -я мають закінчення -ів, перед яким подовження зберігається: почуття – почуттів, життя – життів, подвір’я – подвір’їв. Паралельні форми мають іменники відкриття – відкриттів і відкрить, покриття – покриттів і покрить.

О. в.

1. Деякі іменники вживані з паралельними закінченнями -ами (-ями) та -ми: гостями і гістьми, конями і кіньми, колінами і коліньми, колесами і колісьми, крилами і крильми, чоботами, чоботями і чобітьми.

2. Іменники око, плече мають закінчення -има: очима, плечима.