Зауваження до правопису деяких відмінкових форм множини іменників і відміни

Р. в.

1. Закінчення нульове, -ей чи -ів використовують відповідно до таких закономірностей:

а) більшість іменників мають нульове закінчення: шкіл, доріг, машин, бур, надій, меж та ін;

б) закінчення -ей засвідчене лише в іменниках жін. р. мишей, вошей, сімей, свиней, статей (від стаття), ескадрилей (від ескадрилья), попадей (від попадя); іменник породілля має паралельні форми з нульовим закінченням та закінченням -ей: породілей і породіль;

в) закінчення -ів представлене в іменниках суддів, гайдамаків, ніздрів; кілька іменників мають паралельні форми з нульовим закінченням та закінченням -ів: легень і легенів, губ і губів, баб і бабів, мам і мамів, а також старост (про керівників) і старостів (про учасників весільного обряду).

2. В основах іменників, що закінчуються збігом двох приголосних, як правило, з’являються вставні о, е.

Голосний о з’являється в основах іменників із суфіксом -к-: дочка – дочок, кулька – кульок та ін., а також в іменниках гра – ігор, кухня – кухонь, поверхня – поверхонь, сукня – суконь, церква – церков, іскра – іскор; в інших основах з’являється е: мітла – мітел, лазня – лазень, сотня – сотень, тюрма – тюрем, вівця – овець.

УВАГА! Вставні голосні, як правило, не з’являються в іменниках іншомовного походження: догма – догм, пальма – пальм, біржа – бірж, фарба – фарб, лампа – ламп та ін., хоч арка – арок, марка – марок.

Відсутні вставні голосні також в іменниках вільха – вільх, буква – букв, битва – битв, водойма – водойм, жертва – жертв, клятва – клятв, назва – назв, притча – притч, пільга – пільг та ін.

Варто запам’ятати паралельні форми сосна – сосен і сосон, війна – воєн і війн, крихта – крихот, крихіт і крихт.

3. В іменниках іншомовного походження з подвоєними приголосними в кінці основи подвоєння зберігається: ванна – ванн, панна – панн, тонна – тонн та ін.

4. В іменниках м’якої групи м’якість кінцевого приголосного перед нульовим закінченням, як правило, зберігається: робітниця – робітниць, постеля – постель, гривня – гривень, їдальня – їдалень, вівця – овець, земля – земель та ін., проте м’якість р у кінці слова втрачається: гиря – гир, буря – бур, зоря – зір.

З. в.

Деякі іменники, що називають свійських тварин, можуть вживатися у двох формах, одна з яких збігається з формою Р. в., інша – Н. в.: пасти овець і вівці, гнати корів і корови, годувати свиней і свині, випустив бджіл і бджоли.

О. в.

Кілька іменників паралельно з формами на -ами, -ями мають закінчення -ми: сльозами і слізьми, свинями і свиньми.