Тренувальні вправи

1. Поставте розділові знаки, поясніть пунктограми.

1. Замолоду нас вабить і збуджує нашу уяву все грандіозне великі ріки великі дерева пишні суцвіття а потім ми починаємо помічати маленькі квіточки травинки й листочки. 2. Запахла осінь в’ялим тютюном та яблуками та тонким туманом. 3. Ти не така як інші. Виняткове у тебе все і мова і хода і вигнуте розкрилля чорноброве й безмежжя синє як розлийвода. 4. Березу вільху і ліщину дубів могутність величаву і навіть тихий верболіз люблю я ліс. 5. Різні квіти айстри, чорнобривці жоржини росли в маминому садку. 6. Луки гори пишні сади виструнчені у святковому вбранні все принишкло знемагаючи від сонця. 7. Неспокій рух і боротьбу я бачив скрізь в дубовій вербовій корі в старих пеньках у дуплах в болотній воді на поколупаних стінах. 8. Не хлібом єдиним а творчості дивом і криком дитини існує людина. 9. Люблю твій шум і шепіт серед поля і серцем чую силу наливну. 10. Є в коханні і будні і свята є у ньому і радість і жаль бо не можна життя заховати за рожевих ілюзій вуаль. 11. Усе в чеканні спілі краплі рос земля і місяць вишні і тополі. 12. Пригадую усе трави зім’ятий запах і лісу глухуватий гук і небо в зоряних накрапах і дощ і серця перестук. 13. І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю і дитинство й розлука й твоя материнська любов. 14. Хай буде сад і дерево крислате і кіт-воркіт і ще багато див. 15. На ньому була проста одежа широкі крамні штани біла сорочка і чорна смушева шапка. 16. Тут все моє отой нестримний розмах пташиного крила магічний відголосок рими в говірці рідного села. 17. Все бачить співець у широкім роздоллі і небо і море й красу світову і людям співає він пісню нову. 18. Моя рука ніколи і нікому ні кривди ні біди не принесе. 19. Все знайоме і рідне до болю в душі і криниця в саду і червона калина. 20. Тут Стугни плин малює вічну карту де батько й дід і дядько мій косив. 21. Над долиною стоїть легкий сивий туман. 22. Лебеді летіли нижче обвислих вітрами пошарпаних хмар. 23. Чудовий тихий вечір і палаюче вогнем на заході синє небо зелений посаджений батьком сад все будило ностальгію за дитинством. 24. Усе тут вражало своєю глухоманню кучерявий дуб що міцно вхопився за землю розмитим водою вузлуватим корінням кошлата понівечена вітрами верба дикі мабуть ніколи не кошені трави. 25. Вся подорож думки і мрії весь творчий і красивий план твору все ні до чого. 26. Разом з ластівками прокинувся залитий цвітом яблуневий сад. 27. Підступно весною обмануті чорні каштани в руках задубілих тримають погаслі свічки. 28. Світлячки не розганяють темряви однак поетизують ніч. 29. Повітря чисте прозоре ні пилинки ніде. 30. А вві сні я бачив сонце і поле безмежне і стежки без краю в достиглих хлібах. 31. Поете! Будь собі суддею і в ночі тьми і самоти спинись над власною душею і певний суд вчини над нею і осуди і не прости. 32. Натовп переконує не сила аргументів а аргумент сили. 33. Зо всіх куточків зі стін з вікон з долівки і з мене самого вставали згадки дитинства і пливли передо мною. 34. Тиша була наповнена всякими звуками і дзвінкою піснею жайворонка і дзижчанням польових мух і тихим мелодійним шелестом стиглого жита. 35. Їх ніщо в степу не цікавить ні буркун ні полин ні ховрашки ні шуліка що кружляє в небі. 36. Дзеркало завжди каже правду але робить це мовчки. 37. Каштани в ранок сивий попелястий шуміли над твоїм вікном. 38. Поети не з’являються звідкись з-за моря виходять зі свого народу. 39. Вона працювала ще й тяжко працювала. 40. Дід стоїть ні в сих ті в тих. 41. Кинула сірої землистої фарби на степ потім почервонила ліси а клени вдягла в ніжно-жовту позлотисту порфіру. 42. На тім кровопролитті не місяць в небі сходить турецький ятаган. 43. Мала голка та майстровита. 44. Сірий осінній ранок куривсь дрібною мжичкою. 45. Сиві рожеві блакитні дими кучеряві плинуть з високих мов башти стрімких димарів. 46. Крізь прозорі хмарки іноді пробивається рожевий сонячний промінь. 47. Свист у полі ночі горобині білий цвіт обпалений вогнем все мені ввижається в долині. 48. Гості пани й пані молодь і старші люди сиділи і стояли. 49. Наче грозовий грім котиться довкола котиться низько над землею котиться не в одному якомусь місці а скрізь і над селом і над лугами й над річкою. 50. Як любив ти і гори й поля синь озер всю свою Батьківщину. 51. На берегах Дніпра розташовано багато міст як-от Київ Черкаси Запоріжжя Херсон. 52. Все бачить співець у широкім роздоллі і небо і море і красу світову. 53. Все на чому ґрунтується сучасна казка боротьба за справедливу справу мрія про щастя про прекрасне все це дедалі більше втілюється в життя. 54. Наш народ створив цілий ряд духових інструментів а саме сопілку трембіту ріг сурму трубу волинку. 55. І все минеться суєта й прокльони але правічне дерево життя. 56. Хлопці почервоніли і стояли мовчки ні живі ні мертві. 57. З-за обрію вставало червоне вранішнє сонце і радісно вітало молоду зелену землю. 58. Скрізь на вершечку стрілецької гори на горах і видолинках уже панувала тиша. 59. Бібліотекарі реєстрували читачів і видавали книжки і журнали. 60. Тоді ми всі троє Остап Іринка і батько за обідом розмовляли про майбутню мандрівку. 61. Та я ще не пізнав ані тебе ні воду ні дзвоника ні дятла ні себе. 62. Відповідь була безглуздою але влучною. 63. Хай буде все як є і дзвін весни і паморозь осіння. 64. Щось подібне навівають на людину степ або ескадри хмар серед бурі або окутані вічними димами бастіони заводів. 65. Все взяли картоплю цибулю огірки хліб казан велику дерев’яну миску волок рядно косарський прилад граблі все вже на возі. 66. Нехай думка як той ворон літає та кряче а сердейко соловейком щебече та плаче нишком. 67. Великі здивовано відкриті очі мене відразу полонили своєю безпосередністю. 68. Чорні вигнуті від здивування брови робили Катрю ще вродливішою. 69. А вві сні я бачив сонце і поле безмежне і стежки без краю в достиглих житах. 70. Відвага мед п’є або сльози ллє.