logo
pravopys_posibnyk

17.1.3. Творення та особливості вживання пасивних дієприкметників

1. Якщо основа інфінітива закінчується на суфіксальний голосний -а- (-я-), то пасивні дієприкметники творяться за допомогою суфікса -н-ий: обладнати > обладнаний, осідлати > осідланий, плутати > плутаний, спиляти > спиляний.

Увага! Якщо основа інфінітива закінчується суфіксом -ува-, то цей суфікс у ненаголошеній позиції зберігається: обговорювати > обговорюваний, досліджувати > досліджуваний, а в наголошеній позиції змінюється на -ова-: розмалювати > розмальований, розбудувати > розбудований.

2. Якщо дієслово має односкладовий корінь на и, і, у, а та на ер, то пасивні дієприкметники творяться за допомогою суфікса -т-ий: бити > битий, зігріти > зігрітий, взути > взутий, почати > початий, терти > тертий.

3. Якщо основа інфінітива закінчується на суфікс -ну- та на буквосполучення оро, оло, то паралельно утворюються пасивні дієприкметники з суфіксом -т-ий та з суфіксом -ен-ий (перед суфіксом -ен-ий відбувається розвиток -ну- > -н-, оро, оло > ор, ол): стиснути > стиснутий і стиснений, зігнути > зігнутий і зігнений, колоти > колотий і колений, молоти > молотий і мелений.

4. В інших випадках пасивні дієприкметники утворюються за допомогою суфікса -ен-ий (-єн-ий): принести > принесений, бачити > бачений, варити > варений, присвоїти > присвоєний.

Увага! Перед суфіксом -ен-ий відбувається чергування приголосних г, з > ж; к, ц > ч; х, с > ш; д > дж; зд > ждж; т > ч; ст, ск > щ, а губні б, п, в, м, ф заступаються сполуками бл, пл, мл, вл, фл: розбудити > розбуджений, позолотити > позолочений, скосити > скошений, пекти > печений, зберегти > збережений, мостити > мощений, купити > куплений.

5. У суфіксах пасивних дієприкметників н ніколи не подвоюється: запрограмований, обладнаний, стиснений.

6. В українській мові дієприкметники на -ся не вживані. Якщо дієприк­метник твориться від зворотного дієслова на -ся, то постфікс -ся відпадає: зібратися > зібраний, втомитися > втомлений, зажуритися > зажурений.

7. У реченнях пасивні дієприкметники вживано переважно в ролі означень. Вони також можуть бути іменною частиною складеного іменного присудка, але тоді поєднуються з дієслівною зв’язкою бути (у теперішньому часі форму є можна пропускати): Я був дуже вражений твоїм учинком. Цей глечик [є] уже розбитий.

У ролі присудка надають перевагу безособовим дієслівним формам на -но, -то: написаний > написано, забитий > забито, зроблений > зроблено, розглянутий > розглянуто. Ці форми вживано в ролі головного члена в односкладних безособових реченнях: Постанову прийнято одностайно. При них не буває підмета, але є прямий додаток, виражений З. в. чи Р. в. відмінком без прийменника: рішення прийнято, звіт заслухано, усі плани розглянуто, помилок не помічено.

Безособова форма на -но, -то виражає дію, минулу недавно: Останнє заняття закінчено. Якщо ж ідеться про давно закінчену або майбутню дію, то додається допоміжне дієслово було або буде: Минулого року було опубліковано посібник. Незабаром буде опубліковано новий посібник.