17.1.1. Творення та особливості вживання активних дієприкметників теперішнього часу

1. Активні дієприкметники теперішнього часу творяться від основи теперішнього часу дієслів недоконаного виду.

Увага! Основу теперішнього часу найлегше визначати за формою 3-ї особи мн. теперішнього часу: вона передує закінченням -уть (-ють) та -ать (-ять), пор.: писати – пишуть, сидіти – сидять.

2. Вибір суфікса залежить від дієвідміни базового дієслова: суфікси -уч-ий, -юч-ий використовуються при творенні дієприкметників від дієслів І дієвідміни (нести – несуть > несучий), -ач-ий, -яч-ий – від дієслів II дієвідміни (сидіти – сидять > сидячий).

3. Активні дієприкметники теперішнього часу в українській мові вживані без залежних слів.

Сполучення таких дієприкметників із залежними словами суперечать літературній нормі. Зазвичай їх заміняють підрядними реченнями: поважаючий себе > який поважає себе, виконуючий пісню > який виконує пісню, граючий у виставі > який грає у виставі.

Часом такі конструкції можна замінити іменниковими словосполученнями: завідуючий кафедрою > завідувач кафедри, виконуючий обов’язки > виконувач обов’язків.

4. Навіть одиничні активні дієприкметники теперішнього часу в українській мові вживані обмежено. Помітна виразна тенденція до заступлення їх прикметниками: ріжучий диск > різальний диск, уточнююче запитання > уточнювальне запитання, узагальнююче слово > узагальнювальне слово.