24.1. Розділові знаки при прямій мові

1. Пряма мова, записана в рядок, з обох боків береться в лапки. У лапки беруться також знак питання, знак оклику та три крапки, які завершують пряму мову. Крапка і кома виносяться за лапки.

Інші розділові знаки залежать від місця слів автора.

2. Після слів автора перед прямою мовою ставиться двокрапка, а перше слово прямої мови пишеться з великої літери: У цілого війська девіз був один: “За волю, за рідну країну!” Чується немолодий голос хазяйки: “Та двері, двері зачиняйте”.

3. Після прямої мови перед словами автора ставиться тире, а слова автора починаються з малої літери. У кінці прямої мови, яка стоїть перед словами автора, ставиться кома (або знак оклику, знак питання чи три крапки): “Важливо не те, як малюю я, а що в тому бачать інші”, – сказав Валерій. “Дідусю, струмок висихає!” – схвильовано повідомили хлоп’ята.

УВАГА! Після прямої мови кома не ставиться в таких випадках:

а) якщо слова автора мають оцінний характер і починаються зі слів так говорив, ось що сказав, ось як характеризує і под.: “Людина – мірило всіх речей” – ось як сказав Протагор. Пор.: “Людина – мірило всіх речей”, – сказав Протагор;

б) якщо після прямої мови йде приєднувальна конструкція: “Борітеся – поборете” – ці слова Шевченка давно стали афоризмом. Пор.: “Борітеся – поборете”, – звертався до українців Шевченко.

4. Якщо слова автора стоять у середині прямої мови, то можливі такі варіанти пунктуаційного оформлення:

а) якщо пряма мова становить собою одне просте речення, то слова автора з обох боків виділяються комою і тире: “У вигляді мови, – сказав Олесь Гончар, – дано людині великий дар”;

б) якщо пряма мова складається з двох речень, то після слів автора ставиться крапка і тире, а друге речення прямої мови починається з великої літери: “Нічого, згодяться кошики, – мовить Овдій. – Руки в людини для того, щоб роботу ними робити”.

УВАГА! У кінці першого речення прямої мови може стояти не кома, а знак питання, знак оклику чи три крапки: “Чому це ви радієте? – запитує Тетянка. – Сонця ж нема, хмарно”.

в) якщо у словах автора є дієслово чи інше слово на позначення мовлення, яке стосується наступної части­ни прямої мови, то після слів автора ставиться двок­рапка й тире: “Писанка ще мало досліджена, – говорить учений і додає: – Але є переконливі докази, що вона була відома ще задовго до нашої ери”.

5. Якщо пряма мова стоїть в середині слів автора, то перед прямою мовою ставиться двокрапка, а після неї – той розділовий знак, якого вимагає контекст, а саме:

а) кома, якщо є потреба виділення однорідних членів речення, дієприкметникового чи дієприслівникового звороту, підрядного речення, розмежування двох сурядних речень тощо: Казав пан: “Кожух дам”, та слово його тепле (кома після прямої мови розмежовує два сурядні речення, поєднані протиставним сполучником та);

б) тире, якщо пряму мову закривають знак питання, знак оклику чи три крапки, а також у тому випадку, коли за умовами контексту кому ставити не можна: Я кричу: “Хто в Бога вірує, рятуйте!” – а вони з обох боків шмагають.

6. Пряма мова може бути оформлена як діалог. Пряма мова-діалог записується з абзацу і не береться в лапки; перед кожною реплікою ставиться тире:

– Васильку! А ти ж знаєш, що я тебе на осінь записала в школу?

– Звичайно, знаю! – відказав Василько і хотів бігти далі.

– Та почекай, – зупинила його мама.

7. Якщо репліки діалогу записуються в рядок без слів автора, то кожна репліка береться в лапки і відділяється одна від одної тире: “А в тебе земля ще де є?” – “Ні, нема”. – “А хата є?” – “Є”.

Можливий інший варіант оформлення такого діалогу: перед першою реплікою ставиться тире (всі репліки цієї особи записуються без лапок), а репліки іншої особи беруться в лапки: – А в тебе земля ще де є? – “Ні, нема”. – А хата є? – “Є”.

Якщо біля якоїсь репліки є слова автора, то тире перед цією реплікою опускається: “Мамо, – питаю, – то льони цвітуть?” А мати сміються: “То, – кажуть, – Дніпро”. – “А чого він такий синій?” – “Від неба”.