Тренувальні вправи

1. Поставте розділові знаки, поясніть пунктограми.

1. Ті що народжуються раз на століття умерти можуть кожен день. 2. Душа належить людству і епохам. Чому ж її так раптом потрясли осінні яблука що сумно пахнуть льохом і руки матері що яблука внесли. 3. Малі озерця блискають незлісно й колише хмара втомлені громи. 4. У дворі здіймається такий неймовірний галас наче тут завалився будинок або трапилося ще щось страшніше. 5. Пишіть листи і надсилайте вчасно коли їх ждуть далекі адресати коли є час коли немає часу і коли навіть ні про що писати. 6. Страшні слова коли вони мовчать коли вони зненацька причаїлись коли не знаєш з чого їх почать бо всі слова були уже чиїмись. 7. І той любов’ю повниться до світу хто рідну землю має під ногами. 8. І не збагнуть чого від мене хоче ця провесна останньої весни. 9. Про тих хто аж надто низько вклоняється авторитетам намагаючись у всьому їх наслідувати кажуть “сноб“. 10. Почервоніли помідори і ходить осінь по траві. 11. Зумій зберігати гідність навіть якщо тобі гірко і боляче. 12. Батьківщина в кожного одна бо хто хоче мати дві той залишається без жодної. 13. І щезне звірина мов тінь не вгледиш де й коли. 14. Торік уродив хліб та як полили дощі то позносило з гір половину снопів. 15. Люди зрозуміли що якщо вони добре працюватимуть то щось зароблять. 16. Коли настане ніч замре з утоми місто і місяць з вишини на землю срібно гляне я йду вслухаючись як в тишині міській об тротуар б’ючись підскакують каштани. 17. То день то ніч сіяють над землею і час кудись на крилах поспішає. 18. Був дощ м’який і гречка пахне душно. 19. Талант це така штука що коли вона є так вона таки є. 20. Стояла в травах ніч і трави пахли літом за кленами сіріло джерело і небо йшло задумливо над світом втираючи хмариною чоло. 21. Хотілося б знати не як ти це зробив а чому ти це зробив. 22. Ліс темнів за яром і коли наблизились то помітили що зблизька він світліший бо листя на березах та осиках жовтіло. 23. Що було між нами відгуло. 24. Людині бійся душу ошукать бо в цьому схибиш то уже навіки. 25. Як добре те що смерті не боюсь я і не питаю чи важкий мій хрест. 26. Єдиний хто не втомлюється час. 27. Осінній сад ще яблучка глядить листочок-два гойдає на гілляках і цілу ніч щось тихо шарудить і чорні вікна стигнуть в переляках. 28. Чужі приходять в час твоїх щедрот а я прийшла у час твойого смутку. 29. Біда навчить кому подати руку і від кого прийняти чесний хліб. 30. Вона й не знала що думки болять коли душа і серце безборонні. 31. Колись я об межу життя спіткнусь і страшно буде в холод трав упасти а все-таки я цього не боюсь бо найстрашніше безвісти пропасти. 32. Багряний вечір догорів і попіл падає на місто. 33. Знають діти що живе десь казка та не знають де вона живе. 34. Під осінніми високими зорями затихають оселі і тепер чутнішою стає мова роси. 35. Вітряки завжди вабили нас своїми крилами до яких коли вони рухались можна було причепитись. 36. Мене всі завжди називають мужнім а мужнім легше що там не кажіть. 37. Життя зриває мої дні неначе вітер листя. 38. Не можна позбавляти людину права сумувати коли їй сумно і коли думає вона про сумні речі. 39. Тут червоніли хрещики дикої гвоздики і хвалилася білими квітами ромашка і все з кимсь переморгувалися барвисті айстри тендітні й ніжні. 40. Коли озеро стає болотом тяжко а коли людина страшно. 41. Дерева мене чекають і падає листя в долоні. 42. А вечір палить вікна незнайомі і синя хмара жаром зайнялась. 43. Якби я турбувався лиш про себе давно вже б онімів від самоти. 44. Це дуже тяжко написати пісню що мов колиска йде від роду в рід. 45. Є прадавні скарби що намертво лежать у землі і є живі скарби що йдуть по землі від покоління до покоління огортаючи глибинним чаром людську душу. 46. Хвилею пшениця хлюпоче в борти коли прокладаючи путь комбайни мов судна важкі до мети по морю достатку пливуть 47. За вікном квітне наче соняшник місяць і сипле він у мою хату жовте сяйво. 48. Жінка міркувала що коли йти ліворуч болото має швидко закінчитися. 49. Розтривожилось розболілось серце і немає ліків у світі і немає тієї руки що заспокоїли б її. 50. Пройшло ще кілька хвилин і небесне світло потонуло край неба. 51. Коло хати цвітуть чорнобривці і тягнуться до сонця соняшники. 52. Так само дихало простором і солоним вітром море і біліли вітрила на рибальських човнах і сонячними ранками далекий острів курів хвилями рожевого туману. 53. А доки є пісня нікому не вдасться захмарити небо моєї душі. 54. На столі лежать зошитки малі і роботи час проганяє втому. 55. Усміх на її устах що появлявся лиш рідко був немов навіки затемнений смутком. 56. Не питають чи швидко зроблено а питають як. 57. Люблю як пахне осіннє поле як земля зорана пахне. 58. Людина жартує у двох випадках коли їй весело і коли їй сумно. 59. Багато людей святкують празники і знають їхні назви але не знають причин чому вони установлені. 60. Я не прийду і коли навіть дуже будеш чекати. 61. Щоб мову свою рідну їх діти не забули їм літери виводять вірменки на піску. 62. Почалися дощі не коли ще можна було врятувати урожай а коли поле вже стояло мертвою пусткою. 63. Він ніяк не міг пригадати ні хто його батьки ні де його оселя. 64. Думав обізватися спитати хто. 65. Думав обізватися спитати хто такий. 66. Де був окоп там колосіння нив. 67. Він знав одне що десь там за лиманом тече ріка велика Борисфен. 68. Жити треба так ніби тебе завжди бачать люди і твоє серце прозоре. 69. Діти так і не могли дізнатися ні хто він ні де він живе ні як його звали. 70. Я люблю коли в домі є діти і коли вночі вони сміються. 71. Вони витягли на пісок човна і Андрій подряпався по схилу. 72. Ніхто мене не питає як я живу тепер і що роблю. 73. Колись він як світанок входив у її життя а тепер перед нею стояв надламаний вечір людини. 74. Хоробрість не завжди мудра а мудрість не завжди хоробра. 75. Мати моя впала і крик замерз у неї на вустах. 76. Йому дуже хотілося побачити яка ж то весна і хто саме нестиме її на своїх крилах. 77. Веселий був а я була сумною. 78. Багатому і чорт дітей колише а бідному і янгол не рідня. 79. Чужих два слова в пісні буде і пісня вся тоді чужа. 80. Тут ніколи не було сонця і завжди стояла тінь.