19.2. Розділові знаки при вставних компонентах

1. Вставні слова і словосполучення від решти речення відокремлюються комами: Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось.

УВАГА! Вставні слова і словосполучення передають такі значення:

а) упевненість, невпевненість, сумнів, припущення: безперечно, безсумнівно, без сумніву, безумовно, видно, в усякому разі, гадаю, думаю, дійсно, звичайно, звісно, здавалось, здається, ймовірно, либонь, мабуть, може, можливо, можна сказати, напевне, напевно, очевидно, по суті, правда, припустімо, зрозуміло, скажімо тощо;

б) емоційну оцінку фактів (радість, задоволення, жаль, співчуття, здивування тощо): шкода, на біду, на щастя, на жаль, на лихо, на подив, на радість, на сором, нівроку, грішним ділом, дивна річ, ніде правди діти, нічого гріха таїти, хвалити Бога, чого доброго, як навмисне, як на зло тощо;

в) звичайність фактів, що повідомляються: буває, бувало, було, трапляється, як водиться, як завжди, як звичайно тощо;

г) послідовність викладу думок та їхній зв’язок: взагалі, з одного боку, з другого боку, до речі, зрештою, кінець кінцем, між іншим, навпаки, нарешті, насамперед, отже, по-перше, приміром, зокрема, головним чином, наприклад, словом тощо;

ґ) спосіб оформлення висловлюваних думок: бачите, як бачите, взагалі, власне, значить, з дозволу сказати, інакше кажучи, коротше кажучи, м’яко кажучи, між нами кажучи, по правді кажучи, правду кажучи, мовляв, словом, одним словом, іншими словами, даруйте на слові, так би мовити, точніше, як кажуть, признатись тощо;

д) джерело повідомлення: кажуть, як кажуть, мовляв, повідомляють, за словами…, за визначенням…, на думку…, на мою думку, з погляду…, зі свого боку, по-моєму, як відомо, як указано тощо;

е) активізують увагу читача чи слухача: бач, бачиш, бачите, будь ласка, вірите, даруйте на слові, знаєте, майте на увазі, між нами кажучи, пам’ятаєте, уявіть собі, погодьтеся тощо.

2. Ніколи не бувають вставними слова адже, буквально, все-таки, все ж таки, до того ж, за традицією, майже, між тим, мовби, мовбито, ніби, нібито, неначе, приблизно, принаймні, притому, причім, при цьому, тим часом, у кінцевому підсумку, якраз, навіть, насамперед, водночас.

3. Окремі слова можуть виступати то як вставні компоненти, то як звичайні члени речення.

Якщо слово є звичайним членом речення, то його не можна опустити, без нього зміст і структура речення руйнується: Життя здавалося йому одноманітним, сірим (дієслово здавалося виконує роль зв’язки у структурі складеного іменного присудка; опустити його без шкоди змісту речення не вдасться).

Якщо слово є вставним компонентом, то його можна легко опустити: Запала така тиша, що, здавалося, можна було почути дихання кожного. Пор.: Запала така тиша, що можна було почути дихання кожного.

3.1. Слово звичайно вставне тоді, коли вживане для підтвердження думки й має значення ‘само собою зрозуміло’: Звичайно, грека трохи дивували суворих скіфів грізні ритуали. Як обставина слово звичайно виражає значення ‘найчастіше’: Простий підмет звичайно виражається іменником у називному відмінку, рідше – іншими частинами мови.

3.2. Вставне слово навпаки вживане для підсилення того, що суперечить сказаному, очікуваному: Чисте небо не налягало на гори, а, навпаки, своєю високою легкою синявою довершувало, гармонійно доповнювало їх. Обставина навпаки реалізує значення ‘зовсім інакше’, ‘всупереч кому-, чому-небудь’: Він уважно вислухав, але зробив усе якраз навпаки.

3.3. Вставне слово нарешті вказує на зв’язок думок, порядок викладу, виражає значення ‘ще, крім того’: У народній медицині використовують чимало рослин, як-от: дев’ятисил, деревій, череду, полин, материнку, ромашку і, нарешті, кропиву; а також вживається для передачі невдоволення, нетерпіння: І ось, нарешті, запалахкотіло воно, наше вогнище. Обставина часу нарешті має значення ‘після всього, під кінець’: Нарешті він знайшов своє справжнє покликання.

3.4. Вставне слово справді вживане у значенні ‘правду кажучи’, ‘це правда’: Справді, добре сміється той, хто сміється останнім. Обставина справді натомість реалізує значення ‘у дійсності’, ‘насправді’: Поки живий, я хочу справді жити.

3.5. Вставне слово по суті виражає значення ‘насправді’: І кожен фініш – це, по суті, старт. Обставина по суті реалізує значення ‘головне, суттєве’: Говори по суті справи.

3.6. Вставне слово здається виражає невпевненість, припущення: Здається, часу і не гаю, а не встигаю, не встигаю! Присудок здається має значення ‘має в чиїй уяві певний вигляд’, ‘постає в уяві’: Здається вічністю буття маленька мить.

3.7. Вставне слово може виражає невпевненість, припущення: Усе це, може, щастя й невелике, та більшого не вмів я досягти Присудок може має значення ‘спроможний щось зробити’: Людина поспішає зробити все, що може.

3.8. Вставне слово правда виражає значення ‘щоправда’: Правда, не все так склалося, як жадалося. Іменник правда має значення ‘істина, те, що відповідає дійсності’ і виступає в реченні підметом чи додатком: Мужича правда єсть колюча.

3.9. Вставні слова проте, однак виступають у середині чи в кінці речення у значенні ‘незважаючи на це’: Хата допотопна, вікна покосились, а віконниці, проте, новісінькі, голубі. Протиставні сполучники проте, однак можна замінити сполучником але: Як не гуляла війна по висоті, проте не все ще спалила. У поєднанні зі сполучниками а, та (у значенні але) виступають лише протиставні сполучники проте, однак: Чоловік втомився, а проте не спав.

4. Після сполучника і (й) перед вставним словом ставиться кома, якщо речення після вилучення вставного слова не руйнується: Я відразу зрозумів, що бачу перед собою справжнього і, видно, бувалого моряка. Вставне слово видно можна легко вилучити без спотворення змісту речення: Я відразу зрозумів, що бачу перед собою справжнього і бувалого моряка.

Після сполучника і (й) на початку речення перед вставним словом кома, як правило, не ставиться: І справді, маленька білочка за деякий час вкрилася м’якою пухнастою шерсткою.

5. Кома між сполучником а (рідше але) та вставним словом ставиться, якщо сполучник і вставне слово не утворюють змістової єдності: Час – він мудрий, фікції скасує, а, між іншим, я таки зостанусь. Вставний компонент між іншим не утворює змістової єдності зі сполучником і може бути вилучений або переставлений без шкоди змісту речення: Час – він мудрий, фікції скасує, а я таки зостанусь. Час – він мудрий, фікції скасує, а я таки зостанусь, між іншим.

Після сполучника а перед вставним словом кома не ставиться, коли сполучник і вставне слово є одним цілим: Все, може, так, а може, все інак (вилучити чи переставити вставне слово може без шкоди змісту речення не вдасться).

6. Між двома вставними словами ставиться кома: А може, власне, і не в тому справа.

7. Кома опускається перед вставним словом, що стоїть після ряду однорідних членів речення перед узагальнювальним словом: І небо, і море, і земля, і гори – здавалося, все завмерло у тривожному передчутті.

8. Вставне слово не виділяється комами, якщо воно стоїть початку відокремленого члена речення. У такому випадку вставне слово відокремлюються разом із цим членом, але не відділяється комою від нього: Лелека, очевидно рятуючи себе, полетів геть і забув про родину (вставне слово очевидно стоїть на початку дієприслівникового звороту й виражає припущення щодо додаткової дії, вираженої дієприслівником рятуючи). Вранці, мабуть годині о восьмій, повернеться батько (вставне слово мабуть стоїть на початку відокремленої уточнювальної обставини часу й виражає припущення щодо часу).

УВАГА! Якщо вставне слово стоїть після відокремленого члена речення, то воно стосується не його, а інших слів у реченні, отже, виділяється комами з обох боків: Лелека, рятуючи себе, очевидно, полетів геть і забув про родину (припущення очевидно стосується вже основних дій полетів і забув, а не додаткової дії, вираженої дієприслівником рятуючи). Вранці, годині о восьмій, мабуть, повернеться батько (припущення мабуть стосується вже дії повернеться, а не часу).

УВАГА! Вставні слова, які стоять у середині відокремленого члена речення, виділяються комами: На полі, поораному, мабуть, ще восени, вже зеленіла трава.

9. Після вставного словосполучення, в якому пропущено слово, ставиться тире: Отже, виховання повинно невсипуще піклуватися, щоб, з одного боку, відкрити вихованцеві можливість знайти собі корисну працю у світі, а з другого – надихнути йому невтомну жадобу праці.